Що таке безпека в хмарі?

Ефективна стратегія безпеки хмари, яка часто включає платформу для захисту хмарних програм (CNAPP), забезпечує надійний захист делікатних даних, програм і інфраструктури, щоб організації могли безпечно використовувати масштабованість, гнучкість і ефективність хмарних обчислень, зменшуючи ризики й вирішуючи питання відповідності.

Реалізація хмарної безпеки надає наступні переваги:

Підвищення ефективності. Безпека в хмарі знижує операційні витрати та максимізує ефективність за рахунок зменшення потреби в локальній інфраструктурі безпеки й автоматизованого виявлення загроз.

Удосконалена співпраця. Надійні елементи контролю доступу та зашифровані канали зв'язку сприяють безперешкодній співпраці між командами незалежно від місцезнаходження.

Більш безпечна розробка. Безпека в хмарі запобігає вразливостям, неправильним конфігураціям і секретам у коді, забезпечуючи захист програмного забезпечення протягом усього життєвого циклу розробки.

Знижений ризик. Проактивний моніторинг і автоматизоване керування ризиками мінімізують потенційні вектори атак і підвищують загальну захищеність.

Покращений захист даних. Розширені засоби шифрування та керування доступом допомагають захистити делікатні дані від несанкціонованого доступу та витоків.

Швидше усунення загроз. Автоматизовані механізми виявлення та реагування дозволяють організаціям виявляти та усувати загрози в реальному часі, мінімізуючи потенційний вплив.

Покращене виявлення загроз і реагування на них. Аналіз кіберзагроз на основі ШІ допомагає організаціям виявляти та усувати складні атаки, такі як вразливості нульового дня та зловмисні програми з вимогою викупу.

Видимість делікатних даних. Безпека в хмарі надає детальну аналітику для кращого управління щодо розташування делікатних даних, особливостей доступу та потенційних ризиків розкриття.

Безпека в хмарі є критично важливою для захисту делікатних даних і програм, розміщених у хмарних середовищах. Оскільки бізнеси все більше покладаються на хмару для зберігання, обробки та співпраці, вони стикаються з ризиками, такими як несанкціонований доступ, порушення безпеки даних, витоки даних і кібератаки.

Ефективна безпека в хмарі включає різні заходи, такі як шифрування, контроль доступу й виявлення загроз у реальному часі, щоб допомогти захистити делікатну інформацію та підтримувати цілісність критично важливих додатків. Комплексні рішення, які захищають багатохмарні середовища, також є необхідними.

Генеративний ШІ стає важливим інструментом для хмарної безпеки. Генеративний ШІ виявляє загрози та реагує на них у реальному часі, мінімізуючи ризик витоків даних. Він також вдосконалює аналіз загроз за рахунок пошуку у величезних обсягах даних шаблонів і аномалій, які традиційні заходи безпеки можуть пропустити.

Надійна хмарна безпека допомагає бізнесу покращити видимість своїх середовищ і уникати збоїв або швидко відновлюватися після них, що допомагає мінімізувати час простою та підтримувати безперервний доступ до критично важливих систем і даних. Ця стійкість є важливою для підтримки довіри з боку клієнтів і забезпечення довгострокового успіху.

Безпека в хмарі базується на принципі раннього впровадження безпеки, проактивного підходу до постійного зменшення ризиків і швидшого усунення проблем за допомогою єдиної системи безпеки.

Безпека в хмарі спирається на набір інструментів і технологій, призначених для захисту ресурсів. До них відносяться брандмауери для захисту мережі, шифрування для захисту транзитних і постійних даних, а також система керування ідентичністю та доступом для контролю прав доступу користувачів. Системи виявлення вторгнення і запобігання ньому (IDPS) відстежують хмарні середовища на наявність підозрілих дій, а система безпеки кінцевих точок перевіряє, щоб пристрої, що отримують доступ до хмари, були захищені.

Інший підхід передбачає платформу захисту програм для хмар (CNAPP) на основі генеративного ШІ. Ця платформа діє як єдиний командний центр, у якому обʼєднані кілька рішень із безпеки в хмарі. До них відносяться керування захищеністю хмари (CSPM), безпека DevOps у різних послідовностях, платформи захисту хмарних навантажень (CWPP), виявлення та реагування в хмарі (CDR), керування правами на використання хмарної інфраструктури (CIEM) та мережева безпека хмарних служб (CSNS). CNAPP виявляє та усуває вразливості протягом усього життєвого циклу програмного забезпечення, забезпечуючи надійний захист від загроз, що постійно змінюються. CNAPP використовує генеративний ШІ для аналізу в реальному часі, автоматизованого виявлення загроз і проактивного керування ризиками, зменшуючи кількість векторів атак та підвищуючи стійкість у динамічних хмарних середовищах.

Для безпеки в хмарі необхідні чіткі політики та процедури. Організації повинні встановити правила для доступу до даних, їх зберігання та обміну, щоб співробітники й партнери дотримувалися найкращих практик. Регулярні оцінки безпеки та аудити виявляють вразливості, тоді як плани реагування на інциденти підтримують швидкі дії під час витоків. Політики також включають заходи забезпечення відповідності для дотримання юридичних і регуляторних стандартів, а також процедури регулярного резервного копіювання, щоб забезпечити можливість відновлення даних у разі атаки або збою.

Безпека в хмарі базується на моделі спільної відповідальності, яка розподіляє обов'язки з безпеки між постачальником хмарних рішень (CSP) та клієнтом. Постачальник хмарних рішень зазвичай відповідає за захист інфраструктури, зокрема обладнання, мереж і фізичних центрів обробки даних. Клієнти, з іншого боку, відповідають за захист власних даних, програм і доступу користувачів. Наприклад, у середовищі SaaS постачальник захищає саму програму, але клієнт повинен керувати правами доступу користувачів і захищати їх дані в межах програми. Цей спільний підхід дозволяє обом сторонам сприяти захищеності.

Безпека в хмарі інтегрує передові технології, впроваджує комплексні політики та дотримується моделі спільної відповідальності, щоб створити стійке середовище, захищене від сучасних кіберзагроз.

Хоча гібридні та багатохмарні середовища пропонують масштабованість і гнучкість, вони також створюють ризики й загрози безпеці. Ось кілька поширених викликів:

Збільшення кількості векторів атак. Більш активна розробка у хмарі означає, що дані, програми й інфраструктура стають дедалі більш розподіленими, що створює більше точок проникнення для зловмисників.

Нові вектори атак, що виникають внаслідок генеративного ШІ. Генеративний ШІ може суттєво підвищити продуктивність, але він також може привести до появи нових ризиків безпеки, зокрема випадкового розкриття даних. Користувачі, які завантажують делікатну інформацію для навчання моделей генеративного ШІ, можуть ненавмисно розкрити критичні дані.

Витоки даних і порушення безпеки даних. Хмарні сховища та бази даних є поширеними цілями для зловмисників. Неправильні налаштування, такі як залишення делікатних даних у загальнодоступних сховищах, неефективне шифрування або уражені облікові записи, можуть призвести до порушень безпеки даних або випадкових витоків.

Нормативні вимоги, що постійно змінюються. Невиконання нормативних вимог може призвести до великих штрафів, юридичних санкцій і втрати довіри клієнтів. Багатохмарні середовища збільшують складність через використання моделей спільної відповідальності та різні стандарти безпеки, яких дотримуються постачальники хмарних послуг.

Помилки хмарної конфігурації. Неправильні налаштування в хмарних службах — через неналежний контроль доступу, нестачу досвіду чи контролю — можуть призвести до витоків даних і порушень вимог. Прикладами помилок конфігурації є незахищені сховища, надто вільні політики IAM або консолі керування з незахищеним доступом.

Внутрішні загрози. Внутрішні загрози — як зловмисні, так і випадкові — становлять значні ризики. Співробітники, підрядники або партнери з привілейованим доступом до хмарних середовищ можуть навмисно або ненавмисно розкрити делікатні дані, неправильно налаштувати параметри або ввести вразливості.

Для безпеки в хмари необхідний ряд спеціалізованих інструментів і технологій, призначених для усунення загроз у різноманітних середовищах. Нижче наведено їх огляд.

Платформа захисту програм для хмар (CNAPP). CNAPP — це єдина структура, яка містить кілька компонентів безпеки для забезпечення комплексного захисту в хмарних середовищах на всіх етапах життєвого циклу — від розробки до виконання. CNAPP включає такі компоненти:

• Керування захищеністю хмари (CSPM) для виявлення та усунення неправильних налаштувань, проблем відповідності та ризиків у хмарній інфраструктурі для підтримки безпеки середовищ.
• Безпека інфраструктури як коду, яка підтримує безпечні конфігурації в шаблонах, виявляючи вразливості та забезпечуючи дотримання політик перед розгортанням.
• Керування безпекою даних (DSPM), яке зосереджується на виявленні, класифікації та захисті делікатних даних у хмарних середовищах для запобігання несанкціонованому доступу та витокам.
• Безпека DevOps із зміцненням захищеності безперервної інтеграції та безперервного розгортання (CI/CD) для захисту життєвого циклу розробки програмного забезпечення шляхом інтеграції перевірок безпеки в процеси CI/CD, зокрема сканування залежностей та оцінки вразливостей у реальному часі для керування вразливостями.
• Керування захищеністю з використанням штучного інтелекту (AI-SPM), для якого ШІ виконує прогнозування, виявлення та реагування на загрози в реальному часі, щоб надавати розширені аналітичні дані щодо ризиків і автоматично їх усувати.
• Керування правами на використання хмарної інфраструктури (CIEM) та керування вразливостями для керування правами в хмарних середовищах та обмеження надмірних прав дозволяє зменшити кількість векторів атак, оскільки забезпечує доступ на основі принципу найменших привілеїв.
   

Керування захистом інформації (SIEM) агрегує, аналізує та зіставляє журнали та події безпеки з кількох джерел для моніторингу в реальному часі, виявлення інцидентів і звітності про відповідність.

Розширене виявлення і реагування (XDR) об'єднує виявлення загроз, реагування на них і усунення вразливостей у кінцевих точках, мережах і хмарних середовищах, забезпечуючи цілісний огляд атак і швидше реагування.

Брандмауери та системи виявлення та відвернення мережевого вторгнення (IDPS) відстежують і аналізують мережевий трафік на наявність підозрілих дій, виявляючи можливі випадки вторгнення або порушення політик. Механізми запобігання блокують виявлені загрози в реальному часі.

Платформи для захисту кінцевих точок (EPP) захищають пристрої, підключені до хмарних середовищ, від зловмисних програм, зокрема з вимогою викупу, та несанкціонованого доступу. Розширені платформи включають аналіз поведінки й машинне навчання для покращеного захисту.

Захист від втрати даних (ЗВД). Інструменти ЗВД запобігають несанкціонованому доступу до делікатних даних або їх передачі. Вони забезпечують дотримання політик щодо постійних і транзитних даних, а також даних, що використовуються, підтримуючи відповідність і зменшуючи ризики витоків.

Протидія загрозам у кінцевих точках — це рішення безпеки, яке відстежує та аналізує активність кінцевих точок в реальному часі для виявлення загроз, таких як зловмисні програми, зокрема з вимогою викупу, та несанкціонований доступ, розслідування та реагування на них.

Керування вразливостями захисного комплексу збагачує інформацію про активи контекстом безпеки, що допомагає проактивно керувати векторами атак, захищати критично важливі активи та досліджувати та зменшувати ризик уразливостей.